Журналіст Вашингтон Пост висвітлює напад Росії на Україну і, перебуваючи в Києві, відвідав офіс компанії Palantir. З його слів, ця компанія працює із владою, надаючи послуги аналізу даних для прийняття рішень в бойових діях. В цьому офісі журналісту, з його слів, показали кілька прикладів того, як працює ця система. Як він сам описує в статті: “… ми можемо побачити окопи на Бахмутському фронті, де росіян і Українців розділяє кілька сотень метрів… іще один клік показує російський танк… фото якого підвантажено українським розвідником на місці.”
В мене є лише одне питання. Як громадянин іноземної країни отримав доступ до інформації про бойові дії із рук іноземної приватної компанії? Зрозуміло, що прийшов і отримав, але якщо така співпраця між Palantir та Україною є, чи може простий журналіст прийти і бачити інформацію котрою фактично володіють іноземці? Як тоді з допуском до таємниці чи ДСК хоча би, адже якщо це можна показати іноземному журналісту, чому не всім іншим?
Це гарний приклад того, що на війні багато робиться не за процедурами і звісно ж, зі зрозумілих причин. Проте це підвищує ризики доступу до цієї інформації третіх осіб або і просто віддає дані, на основі яких потім побудують дуже дорогі сервіси у руки приватних компаній, безкоштовно і безконтрольно.